Іран оголосив себе володарем нафти, обміняв плату за Ормузьку протоку на нерозголошені «комісії»

Іран оголосив, що більше не стягуватиме мита з суден, що проходять через Ормузьку протоку, а натомість вводитиме «збори» — крок, який розглядається як перехід від прямих зборів до монетизації однієї з найбільш критичних нафтових точок у світі в стилі Ticketmaster. Ця заява сталася після міжнародної негативної реакції на попередній план Ірану стягувати обов’язкові збори з вантажних суден, який порушив давні принципи вільного судноплавства, закріплені в міжнародному морському праві.

Сполучені Штати та європейські країни висловили занепокоєння, повідомляється, що американські учасники переговорів розглядають пропозицію Оману, яка передбачає стягнення «добровільних зборів», щоб уникнути юридичних проблем, при цьому приносячи дохід як Оману, так і Ірану. Однак різниця між добровільним і обов’язковим залишається туманною: іранські офіційні особи наполягають, що виплати будуть обов’язковими, а дипломати стверджують, що вони добровільні.

Ця неоднозначність викликала питання про правозастосування — чи кораблі, які відмовляються платити, можуть зіткнутися з затримками, бюрократичними перепонами або прямою відмовою в проході. Ормузька протока, через яку проходить приблизно 20% світової нафти, стала точкою спалаху на тлі регіональної напруженості.

Керівництво Ірану, яке тепер, як повідомляється, стало більш жорстким, чітко заявило про свій намір монетизувати контроль над протокою, незважаючи на міжнародні заперечення. Участь Оману в укладенні угоди з Іраном дає йому місце за столом переговорів, зменшуючи його вразливість до односторонніх дій Ірану.

Аналітики припускають, що мотивація Оману виходить за межі доходів, прагнучи підтримувати регіональну стабільність і підтримувати участь Ірану в дипломатичних процесах. Європейські дипломати, хоч і були незадоволені, зосередилися на тому, щоб забезпечити відповідність будь-якої системи зборів міжнародному праву, потенційно прийнявши добровільну систему як юридичний обхідний шлях.

Однак Саудівська Аравія виявилася найбільш гучним противником, вимагаючи повернення до довоєнного статус-кво та відкидаючи будь-які нові фінансові домовленості, нав’язані конфліктом. Дебати навколо «добровільних зборів» віддзеркалюють ширшу геополітичну напруженість, причому критики сумніваються, чи є цей термін семантичною вправністю рук, щоб узаконити фактичні мита.

Такі експерти, як H.A. Геллієр з Королівського інституту об’єднаних служб стверджує, що перехід від відкритої навігації до платної системи є прямим наслідком конфлікту, що покладає тягар на Вашингтон для початку необдуманої війни.

Ситуація, що розвивається, підкреслює крихкість глобальних ланцюжків постачання нафти та хиткий баланс сил у Перській затоці, де все більше перетинаються економічні важелі та військові позиції.